Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом понеділка 14-го тижня по Зісл. Св. Духа

220

Євангеліє

Мр 4, 10-23 

10 А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі. 11 І він сказав їм: Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами, 12 щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось. 13 І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? 14 Сіяч сіє слово. 15 Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, – зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово. 16 Так само посіяне на каменистому ґрунті, – це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають, 17 але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються. 18 Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, 19. але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним. 20 А що посіяні на добру землю, – це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше. 21 І говорив їм: Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику? 22 Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б. 23 Хто має вуха слухати, хай слухає!

__________________________________

«Немає нічого схованого, що не має стати явним»

Коли придивитися до нашого життя, то можемо спостерегти, як у різних ситуаціях ми граємо різні ролі. По-різному поводимося у різних середовищах, інакшою є наша поведінка з різними людьми. Буває, що деколи не очікувано для себе наша поведінка стає незвичною.

Особливо в складних ситуаціях, але якраз тоді, коли ми маємо проблеми, можемо побачити правдиве наше внутрішнє я – чим ми насправді живемо.

І такі випадки, про які кажемо: «Я від себе того не очікував», чи коли хтось інший може про нас сказати: «Як він міг таке зробити?», ілюструють сьогоднішні слова з Євангелії: те, що було тайне, вийшло на яв.

Тому складні ситуації Бог дає саме для того, щоб ми побачили, хто ми є насправді. Проблеми у нашому житті Бог допускає, щоб ми немовби побачили себе в дзеркалі. Звичайно, кожні обставини чи вчинки людей Бог осудить чи оправдає, але мусимо пам’ятати, що ті обставини і тих людей Бог нам посилає для того, щоб усе, що в нас сховане, вийшло на яв.

______________________________________

 Апостол

2 Кор 12, 10-19 

10 Тому я милуюся в немочах, у погорді, у нестатках, переслідуваннях та скорботах Христа ради; бо коли я немічний, тоді я міцний. 11 Я, хвалившися, видався безумним! Та ви мене примусили до того. Ви бо повинні були мене хвалити, тому що я нічим не гірший від тих «архиапостолів», хоч я і ніщо. 12 Ознаки апостола виявилися між вами: в усякому терпінні, в знаках, чудах та силах. 13 Чим бо ви були менші від інших Церков, – хіба тим, що я не був для вас тягарем? Простіть мені цю кривду! 14 Оце втретє я готовий прийти до вас, і тягарем не буду, бо шукаю не вашого, а вас. Не діти повинні збирати батькам маєтки, а батьки дітям. 15 Я радо витрачусь і сам себе пожертвую за ваші душі; якщо я люблю вас більше, то мав би бути менше люблений? 16 Та нехай буде, що я не обтяжав вас, але, бувши хитрим, узяв вас підступом. 17 Чи я вас використав через когось із тих, що до вас послав? 18 Я ублагав Тита і з ним послав брата. Хіба Тит вас використав? Хіба ж ми не тим самим ходили духом? Не тими самими слідами? 19 Віддавна вже думаєте, що ми виправдуємося перед вами. Ми перед Богом у Христі говоримо; а все вам, любі, на збудування.

__________________________________

«Бо коли я немічний, тоді я міцний»

Апостол Павло вказує, що йому були милі його немочі, погорди, нестатки, переслідування. У щоденному житті важко розібрати, хто є віруючий, а хто невіруючий. Але саме життя, повне непростих життєвих ситуацій, показує, ким ми є, бо саме тоді засвідчується наша віра. А ще більше апостол Павло вказує на те, що коли він немічний, тоді він сильний.

Напевно, кожен з нас має досвід того, коли він бореться з своїми недоліками і вадами, слабостями і гріхами. Часто не можемо дати собі раду. І це є правда: ми не можемо дати собі раду самі. Коли ми почуваємось безпомічними і немічними, це нормальний стан для людини. А саме тоді Господь може діяти і прийти, та дати нам свою благодать і силу. А коли ми самі намагаємось вирішити ситуацію, то ж тоді не потребуємо Господа. Тому часто відчуття немічності та слабкості є нагодою зрозуміти, що Господь здатний зробити все для того, хто покладається на Нього і довіряє Йому.

+Венедикт

Назад

Розповісти