Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом неділі 13-го тижня по Зісл. Св. Духа

166

Євангеліє

Мт 21, 33-42

33 Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов. 34 Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні. 35 А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. 36 Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. 37 Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. 38 Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину. 39 І взявши його, вивели геть з виноградника й убили. 40 Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?” 41 “Лютих люто вигубить”, – відповіли йому, – “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.” 42 Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.

_________________________

«Послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні»

Бачимо, що чоловік, який має виноградник і все приготовив, щоб з того виноградника отримувати вино, винаймає його іншим особам. І опісля, коли приходить час винозбору, очікує, щоб вони йому принесли плоди. Ці особи дуже жорстоко ставляться до слуг, яких господар посилає: одних б’ють, інших вбивають, а ще інших каменують. Урешті-решт вони вбивають сина, якого він послав.

Ми усвідомлюємо, що наше життя дане нам Богом, «винайняте» нам Богом, щоб ми його правильно використовували. Якщо б ми не мали життя, то все інше не мало б якоїсь цінності чи вартості. Лише в контексті нашого життя можемо мати якісь цінності чи вартості. Тому маємо розуміти, що коли Бог подарував нам життя, то Він очікує, щоб ми правильно його використовували і приносили Йому плоди в тих чи інших життєвих станах. Для цього маємо усвідомити, що наше життя дав, позичив, краще сказати, вручив нам Бог. Маємо бути свідомі того, що воно остаточно не є нашою власністю, що лише використовуємо його і що колись предстанемо перед Богом, щоб принести плоди.

Це подібно до того, коли хтось має скарб, гроші й старається найкраще вкласти їх, щоб справа приносила прибуток: або в якийсь банк або в бізнес. Так і наше життя – це величезний скарб. І питання в тому: куди ми його вкладаємо? А ми неминуче кудись вкладаємо. Якщо ми вкладаємо його правильно, то потім у вічності будемо мати відсотки з цього, прибутки. 

________________________________________

 Апостол

1 Кор 16, 13–24

13 Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. 14 Нехай усе у вас діється в любові. 15 А благаю вас, брати: Ви знаєте родину Степани, що вона первісток Ахаї і що вони віддали себе святим на службу; 16 то щоб і ви також піддавалися таким людям і кожному, хто трудиться та працює з ними. 17 Я тішуся приходом Степани, Фортуната й Ахаїка: вони вашу неприявність заступили, 18 бо заспокоїли мій дух і ваш. Отож, шануйте таких. 19 Вітають вас Церкви азійські. Вітають вас у Господі сердечно Акила і Прискилла з їхньою домашньою Церквою. 20 Всі брати вас вітають. Вітайте один одного святим цілунком. 21 Привіт моєю рукою, Павловою. 22 Як хтось не любить Господа, анатема на нього! «Маран ата!» 23 Благодать Господа Ісуса з вами! 24 Любов моя з усіма вами у Христі Ісусі!

_________________________

«Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. Нехай усе у вас діється в любові»

Апостол повчає коринтян, якими вони мають бути християнами, звертає увагу на те, щоб вони були обачними, вказує, щоб вони стояли і були тверді в своїй вірі, були мужніми, витривалими, кріпкими, але поруч з тим завершує це повчання словами: «Нехай все у вас діється в любові». Звичайно, можна перегнути палку в обачності, можна декларуючи свою віру причиняти прикрість іншим, наша мужність також може завдати комусь болю. Тому треба пам’ятати, що фундаментом усіх стосунків є любов.

Як сказав святий Августин, коли людина любить, то вона може робити будь-що, бо ж любов – це є Господь. Усе має діятись з любові до інших. І тому на збудування будь-яких наших стосунків є завжди один фундамент – любов.

+Венедикт

Назад

Розповісти