Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом суботи 13-го тижня по Зісл. Св. Духа

242

Євангеліє

Мт 22,15-22

15 Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові. 16 І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя. 17 Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?” 18 Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри? 19 Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій. 20 Він спитав їх: “Чий це образ і напис?” 21 Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” 22 Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.

__________________________________

«Віддайте ж кесареве – кесареві, а Боже – Богові»

У більшості випадків, коли ми цитуємо цей стих: «Віддайте ж кесареве – кесареві», часто говоримо, що маємо мати пошану до законів, які існують в суспільстві, до тих чи інших державних підходів, але дуже мало звертаємо увагу на другу половину цього стиха: «…а Боже – Богові».

Господь дарував нам життя, яке триває десятки років. У ньому багато не тільки років, але й місяців, а ще більше годин, а секунд – неймовірна кількість. І коли ми придивимося до нашого буденного дня, то можемо зауважити, що дуже багато часу віддаємо саме кесареві, віддаємо собі, тим чи іншим людським справам, клопотам, обов’язкам та дуже мало часу посеред  дня, посеред тижня ми віддаємо Богові.

 Як нам трудно молитися наші ранішні, вечірні молитви, як нам трудно віддати Боже Богові. Цей день дарував нам Бог, але нам трудно щодня читати Божественне Писання,  книги тих чи інших духовних авторів.

Бог дарував нам це життя. Чи ми хоч якусь маленьку частину його дня можемо посвятити Богові? Бо остаточно життя й так належить Богові. Тому варто віддати Богові те, що йому належить – частинку нашого життя, бути з Господом. 

______________________________________

 Апостол

1 Кор 2,6-9

6 Ми ж говоримо про мудрість між досконалими, – не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають; 7 але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу; 8 її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп’яли б Господа Слави, 9 але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.»

__________________________________

«Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спадало, те приготував Бог тим, що його люблять»

Мусимо признати собі щиро і чесно, що нам, як християнам, також подобається жити в цьому світі з його певними вигодами і принадами. Але Господь каже, що Він приготовив нам щось більше, ніж краса цього світу. Тому завжди цінуючи і дякуючи Богові за ті добра, які він дає в цьому світі, пам’ятаймо, що на нас чекає щось більше, вміймо не зупиняти наш погляд на тому, що маємо, будьмо свідомими, що головне нас чекає у Вічності.

Лиш тоді, коли ми не будемо приліплюватись до вигод цього світу, коли ми не будемо перейматися проблемами і турботами цього світу, а будемо розуміти, що нас чекає щось більше, станемо свобідними від радостей цього світу. Так, як людина готова понести різні подвиги, труди, щоби осягнути щось більше, готова понести всякі незручності, щоби осягнути собі земне щастя, так треба прагнути осягнути спасіння.Тож завжди пам’ятаймо що нам приготував Господь у Вічності, що нас чекає в майбутньому.

+Венедикт

Назад

Розповісти