Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом середи 13-го тижня по Зісл. Св. Духа

77

Євангеліє

Мр 3, 20-27 

20 Повертається він додому, а народ знову там юрмиться, так що вони не мали змоги й попоїсти. 21 Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говоре-но: Він не при собі! 22 А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє. 23 Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: Як може сатана сатану виганяти? 24 Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встоятись. 25 Коли будинок розділений сам у собі, неспроможен будинок той більше стояти. 26 Отак і сатана: якщо повстав сам на себе й розділився, – не може встояти, а край йому настав! 27 Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв’яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату. 

___________________________________

«Його свояки вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: «Він не при собі»

Дивна ситуація: найближчі родичі Ісуса приходять, бо ж не можуть усвідомити і досвідчити того, що проповідує сам Господь. Їм було складно впізнати в тому, якого вони знали як людину, Бога. Позаяк не тільки тоді, а завжди у всіх історичних часах і епохах так є, що людина, здебільшого, не хоче виділятись, бо їй трудно бути інакшою, на таку кажуть «біла ворона».

Ми часто хочемо прожити своє життя так, щоб про нас зайвий раз не говорили люди, тому уникаємо  чогось особливого, що може спровокувати велику увагу до нас. Але саме до особливого, незвичного життя кличе нас Господь. У собі ми завжди переживаємо внутрішній конфлікт. З одного боку – знаємо, що говорить Євангеліє, а з іншого – над нами тяжіє суспільна думка: як все це буде виглядати в людських очах? Що вони скажуть, що вони подумають і як потім будуть ставитись до мене?

Якщо придивитися до нашого життя – християн, то маємо собі чесно і відверто зізнатися, що для нас важливіша здебільше думка людей, аніж думка Бога. Для нас суттєвіше, що скажуть люди, а не те, що «скаже» Господь. Люди ж говорять то одне, то інше. Нині кажуть:«Осанна», а завтра: «Розіпни».

Бог, Який є сталий і незмінний повсякчас, не очікує від нас сьогодні одного, а завтра іншого. І тому завжди маємо мати відвагу і старання вслухатися-вдивлятися: чого очікує від нас Господь і що скаже Господь у тій чи іншій ситуації? І для нас має бути важливіше, що скаже Господь, а не те, що думають люди.

____________________________________

 Апостол

2 Кр 9, 12-10, 7

12 Бо виконання цього служіння не тільки задовольнить потреби святих, але воно стане ще обильнішим завдяки численним подякам Богові. 13 Спогадуючи цю прислугу, вони будуть хвалити Бога за ваш послух у визнанні Євангелії Христової та за щедрість вашого дару для них і для всіх. 14 І вони своєю молитвою за вас з’являються вам зичливі – заради надмірної благодаті Божої у вас. 15 Подяка хай буде Богові за його дар несказанний!
1 Я ж сам, Павло, особисто благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, – я, коли присутній між вами, – покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас. 2 Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками. 3 Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних, 4 бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми 5 і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові; 6 ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений. 7 Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми. 

___________________________________

«Своєю молитвою за вас з’являються вам зичливі – заради надмірної благодаті Божої у вас»

Знаємо, як багато в світі матеріальної нужди, скільком людям потрібна допомога в дуже різних ділянках. Знаючи про те, що багатьом людей у світі не вистачає води, навіть дуже бідна людина в наших обставинах почуватиметься багатою. Буває, що ми під впливом емоцій кидаємо все, щоб комусь з них допомогти, хочемо допомогти багатьом, потім знеохочуємось, бо стрічаємось з живими людьми, які повні недоліків, вад, пристрастей. Знеохочуємось допомагати, бо часто нас використовують, і ми перестаємо довіряти.

Апостол дає нам дуже цінну пораду, що з великої любові до людини можна подбати про неї молитвою. Молитвою можна подбати про кожну людину, про яку тільки згадаємо. Ми не можемо всім допомогти матеріально, для всіх приділити час і увагу, щоб поспілкуватися і сказати добре слово, але ми можемо в своїй молитві всіх віддавати Богові. Всі ті справи, проблеми, труднощі тих людей передавати Богові. Тож цінуймо нашу молитву і хай вона буде тим місцем, де ми будемо пам’ятати всіх, кого Господь посилає нам.

+Венедикт

Назад

Розповісти