Роздуми владики Венедикта над Євангелієм та Апостолом вівторка 3-го тижня по Зісл. Св. Духа

90

Євангеліє

Мт 10, 9-15

9 Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. 10 Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, – бо робітник вартий утримання свого. 11 А як зайдете в якесь місто, чи село, то розпитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки не вийдете. 12 Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир дому цьому! 13 І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться. 141 як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших. 15 Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж місту тому!

______________________________________

  «Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, ─ бо робітник вартий утримання свого»

Часто у своєму житті ми ділимо життя на дві половини: перша – наше церковне життя, в якому  ми ходимо до храму, сповідаємось, причащаємось, вдома молимось, друга – це наше щоденне життя, наші стосунки в родині, наші обов’язки, наша праця, навчання. І бачимо, що дуже часто ці дві половини нашого життя співіснують разом, як паралельні світи.

Це свідчить про те, наскільки ми далеко від правдивої віри в Бога і від того, щоб називатися християнами. Бо християни вірять в Бога не лише у церкві, але покладаються на Нього в найменших деталях свого життя, у буденних клопотах, у щоденних потребах, але також не забувають про Господа в радісні моменти свого життя.

І коли наша довіра до Господа зростає, то й усе наше життя преображається, бо ми знаємо, що Бог усе дає в свій час, коли ми готові прийняти, і прояснює, коли ми готові зрозуміти. Якщо ми є вірні робітники для Господа, то Він дасть нам Свою поміч у всіх обставинах нашого життя.

_______________________________________

Апостол

Рм 7, 14-8, 2 

14 Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх. 15 Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю. 16 Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий. 17 Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені. 18 Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то – ні; 19 бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. 20 Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. 21 Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається; 22 мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий, 23 але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах. 24 Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти? 25 Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, то я сам служу умом законові Божому, а тілом – законові гріха.
1 Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі. 2 Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти. 

______________________________________

«Я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю»

Бачимо скільки в нашому житті є різних добрих намірів, думок і рішень. Але й бачимо, як часто це все залишається невтіленим у нашому житті. Гріховна людська природа дає про себе знати, а ще часто нам бракує наполегливості та рішучості. Погляньмо на життя святих, особливо мучеників, наскільки вони були категоричні у виконування заповідей Божих. Наскільки вони були тверді в бажаннях слідувати за Богом.
Хтось може думати, що святі були з іншого тіста, ніж ми, однак вони посідали таку ж гріховну природу, мали схильність до гріха, як кожен з нас. В них завжди лишався вибір. Однак вони мали сильне бажання дотримуватись заповідей Божих і жити у святості. Коли ми маємо такі сильні стремління, то Бог неминуче дасть нам свою благодать для цього!

+Венедикт

Назад

Розповісти